Сьогодні у нашій гімназії відбувся особливий захід, присвячений 4-й річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну — війни, яка змінила кожного з нас назавжди.
Ми згадали тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Схиляли голови в хвилині мовчання. Діти читали вірші зі сльозами на очах, співали пісні, які пронизують серце, говорили про мужність, про віру, про силу українського духу. У кожному слові — біль. У кожному погляді — надія.
Чотири роки ( з 12 років)… Для когось — це все дитинство. Для когось — юність, затьмарена сиренами. Для когось — роки очікування дзвінка з фронту. Але водночас — це роки єдності, підтримки, волонтерства, дорослішання нації.
Наші учні — це покоління, яке росте в часи випробувань. Вони знають, що таке тривога не лише в переносному сенсі. Вони вчаться не тільки математики й історії — вони вчаться бути сильними, співчутливими, свідомими громадянами України.
Ми дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за можливість навчатися, жити, мріяти. Дякуємо батькам, які виховують дітей у любові до рідної землі. Дякуємо кожному, хто наближає Перемогу.
Пам’ятаємо. Боремося. Віримо.
Слава Україні! 
